В пошуках загадкової Северинівки (Сумська область)

Люди постійно чогось шукають. Іноді – себе чи собі подібних. Шукають усе життя загублені стежки, якими доля вивела їх у світ, крутила-вертіла, але вела.  І складають про це пісні…

 

З селами – та ж історія. Відмінність тільки в тому, що село є колективним носієм пам’яті. І втраченого зв’язку. І прагнення цей зв’язок відновити…

 

Северинівок у світі багато. Тільки Вікіпедія нараховує 11 назв. З них: по одній у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Одеській, Сумській областях. По дві: у Київській та три – у Вінницькій області. Є Северинівка і на території Молдавії – в заселеному, переважно українцями, Придністров’ї. 

 

Село Северинівка Сумського району відоме з 1720-х  років. 

 

Сусіднє село Рогізне має давніший "літопис": 24 квітня 1703 року Андрій Герасимович Кондратьєв "на вершинь р. Рогозной купленой рыбный ставь и хуторь и борной ухожей, что куплень у Козмы Сенецкаго" [1] - пише церковний історик ХІХ століття Філарет Гумілевський. Засноване воно було козаками – переселенцями з Білоцерківського полку, що на Київщині. Про це свідчать назви нинішніх поселень Білоцерківщини: Рогізна, Рогізне, Рогозів...

Кілька Северинівок, кілька Рогізних… І якесь дивне скупчення топонімічних близнюків на Київщині. А поряд Рось, Трипілля – пуп’янки цивілізації. І… Ставище.

 

План Северинівки 1768 року, знайдений В.М. Северином (ДАСО. Ф. 811. оп. 1, спр. 1, арк. 212.)

Віталій Михайлович Северин істориком-аматором став недавно. За освітою – фізик-математик, все життя пропрацював у космічній галузі на Байконурі. Народився в Кронштадті. А родове коріння – можна не питати – "Тутешній!", як сказав би герой недавнього блогбастеру.  Бажання залишити онукам родовід поріднило його з архівною справою. У сумських, харківських і київських архівістів він уже "свій" - "тутешній"… Двохрічний результат пошуків вразив навіть фахівців – Віталій Михайлович не тільки дослідив свій родовід, він ще й "вийшов" на засновника сумської гілки роду – Івана Северина. У складі козацької сотні с. Ставищ той значиться під 1654 роком. Згодом, разом з Гарасимом Кондратьєвим перебирається на Слобожанщину і бере участь у заснуванні Сум. "Генеалогічна піраміда", створена аналітичним розумом та наполегливістю Віталія Михайловича дає можливість кожному носію прізвища Северин (походженням із сумської Северинівки) відшукати свою "стежку в історії".

Віра Миколаївна Северин – сільський голова села з однойменною назвою. Серед багатьох ідей цієї енергійної жінки – проведення фестивалю всіх Северинівок. Тут, на Сумщині… Але для цього треба, перш за все, скомунікуватися.

І ось ми вже мчимо Таращанською трасою Київської області. Ціль – далека і загадкова Северинівка. "Невловима Сівера»" - поетизує свої мовно-топонімічні пошуки наш земляк з Глухівщини, професор Костянтин Тищенко. І, ніби пролистуючи його працю [2], думається: таки правий, мабуть, учений, коли пов’язує топоніміку з мовними слідами попередніх народів. Бо і збережене в чеській мові значення seversky – "скандинавський" і подібні паралелі в готській, аварській та литовській мовах підказують, що не все тут так просто.

 

Прямо на Северинівському повороті - відомий усьому світові пам'ятний знак.

Тут знайшли тіло Георгія Гонгадзе...

Але люди звикли спрощувати. В Северинівці Таращанській нас уже чекали: сільський голова Капиштинський Анатолій Дмитрович та секретар сільради Юревич Софія Іванівна. І відповідь на запитання про походження назви села не здивувала: "Та переказують, що поселився тут утікач від кріпацтва Іван Северин". Приємні, відкриті, усміхнені люди. Гарна і добірна мова – аж трохи заздрісно… Але прізвища в селі… зовсім інші. Нема типових прізвищ з сумської Северинівки і край!...

 

Є про що поговорити: об'єднує не тільки вивіска, а й однакові сільські проблеми

Переглядаємо домові книги сільської ради, списки загиблих під час Голодомору (780 чол.), прочитуємо плити меморіалу загиблих на фронтах 1941-1945 років та  в окупацію (300 чол.) – немає…

 

Все могло трапитись за остання кілька століть: знятися і піти все село під загрозою повернення шляхти, кріпацтва і Унії, бо ж церква таращанської Северинівки було спочатку православною. Потім греко-католицькою і знов православною. Та й скільки тих Северинів було на село? – ніхто не зна. Ріка часу поглинає й більше імен…

Питаємо людей. Виявляється, в сусідньому селі Потіївка, але вже Білоцерківського району жили люди з таким прізвищем. Їдемо туди і відразу удача – комунікабельна жінка з велосипедом, яка перша поцікавилась: хто ми та звідки – виявилася сільським бібліотекарем, збирачем історії села. Коротка розмова, і в книзі "Православне Надросся" знаходимо відомості про кількох Севериненків, один з яких писав листи митрополиту.

Отже, крапки над «і» розставлять таки прізвища з метричних книг. Вони знаходяться в Центральному державному історичному архіві у Києві.

 

Сині ріки - молочні береги. Цвіте акація...

Вертаємось до Северинівки. Село оточене ставками і лісами. Окремі смуги наче молоком залиті – цвіте акація… Будинок сільської ради, двоповерхова школа, доглянуті вулиці…

 

 

Рукотворний лелека заглядає у шкільні вікна, ніби нагадуючи, що дитинство скінчене...

Говоримо про історію з місцевими ентузіастами. У школі директор: Перепона Надія Павлівна -  показує краєзнавчий музей. Найбільше вразив рушник, що висить по всьому периметру кімнати. Вишивали його матері випускників, кожна – своє побажання. На щасливу дорогу…

 

 

Галина Іванівна Сухина розповідає про історію створення унікального рушника

 

Нас ведуть до 500-літнього дуба, біля нього, розказують – "гайдамацька яма" - початок підземного ходу, яким могли їхати два вершники. Могли-не-могли, але дуб вражає. Височіє здалеку, кремезний і незворушний посеред змінного ландшафту.

 

 

Кажуть: спина не болітиме...

Вже і церкви немає – її розвалили комсомольці в 30-х – тільки пам’ятний хрест на тому місці. Вже і нова церковиця "виросла" поряд. Вже і дзвони біля неї, куплені і встановлені онуками тих, хто руйнував церкву.

 

 

А дуб стоїть… Дивується мінливості людського життя і його ж закономірності. Можливо саме він був свідком переселення неспокійних козаків на далеку і теж не дуже тоді спокійну Слобожанщину.

 

Прощаючись з гостинними северинівцями центральної України домовились: як їхатимуть до нас у гості – візьмуть торбу як і 350 років тому. І наберуть у неї жолудів від того старого дуба. І посадимо разом у сумській Северинівці алею молодих дубів.

 

Инф.history.sumynews.com