Богоявленська вулиця в Чернігові та її історія

18 фев, 05:20

Колишня Богоявленська — це теперішній відтинок вулиці Шевченка від вулиці Кирпоноса до Красного мосту на Стрижні. Прокладена вона два століття тому.

 


Найдавнішою спорудою її є будинок облдержадміністрації, зведений близько 1814 року для губернських установ. Із 1866 по 1917 рік в ньому діяла губернська земська управа, що оби¬ралася земським зібранням і відала господарськими та освіт¬німи справами, охороною здоров'я тощо.

 

У 1910 році він з'єднався переходами з новозбудованим три-поверховим будинком у стилі неокласицизму з пілястрами іоні¬чного ордера. На широкому фризі під карнизами було розмі¬щено герби повітових міст губернії: Стародуба, Новгорода-Сіверського, Ніжина, Глухова, Кролевця, Конотопа, Мглина, Сос- ниці, Городні, Суража, Борзни, Козельця, Остра і Новозибкова. У 1935 році над старим приміщенням надбудовано третій поверх. З того часу і майже до кінця XX століття тут працював виконавчий комітет обласної ради.

 

Під час бомбардування міста німецькою авіацією у серпні 1941 року будинок зазнав руйнування. А вранці 21 вересня 1943 року воїни-визволителі підняли над ним червоний прапор, про що зазначено на меморіальній дошці, встановленій на стіні будинку.

 

Після війни приміщення облвиконкому відбудували, замінивши під карнизом частину гербів рельєфними зображеннями снопа, що нагадує герб колишнього міста Суража. У середині 70-х

років з боку проспекту Миру приміщення добудували, і воно набрало виразних пропорцій і симетричності відносно свого розташування на центральному майдані міста.

На зламі XIX і XX століть в губернському земстві працювали українські письменники Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко та Володимир Самійленко — про це повідомляють встановлені тут меморіальні дошки.

Однією з відомих фотографій старого Чернігова є та, на якій видно магазин з великим написом "Торговля Метрикъ-Данюшевской". Знаходився він дещо ліворуч від теперішнього входу на Алею Героїв. Нагадуємо, що син Естер Данюшевської Абрам одружився з молодшою донькою письменника Михайла Коцю¬бинського Іриною і загинув на фронті у вересні 1941 року, а їхній син Флоріан Коцюбинський був відомим українським скульптором.

Неподалік, на цій же фотографії, видно двоповерховий будинок, в якому також знаходилися магазини, а з перших років радянської влади тут розмістився торговельний синдикат, від¬крилися кінотеатр "Комсомолець" та бібліотека.

Трохи далі, там де тепер арка в будинку № 9, починалися торгові ряди Олексіївського пасажу, що тягнулися до сучасного приміщення інституту "Діпроцивільпромбуд", трохи нижче яко¬го стояла Воздвиженська церква XVII століття, частину фундаменту якої можна розгледіти ще й досі.

В рядах пасажу окрім магазинів діяв кінотеатр "Експрес", знаходилася редакція журналу "Селянинъ", який упродовж 1908- 1915 років видавало губернське товариство сільського госпо-дарства.

Виходив часопис двічі на місяць тоненькими брошурками і користувався повагою у селян: річна передплата становила пів¬тора рубля — не так вже й дорого. Відкривав же журнал хлібо¬робам багато секретів: і як вести господарство, і як вигідно продати свою продукцію, і як скористатися пільгами кредитно-

го товариства. Нині назви деяких статей журналу можуть викли¬кати посмішку ("Боротьба із зайцями в саду", "Значення ріг у великої рогатої худоби", "Поліпшення селянської курки", "Прос¬тий спосіб економії дров при топленні кімнатних печей"), але тоді подібні поради сприяли самоосвіті селян, адже дипломованих агрономів і ветеринарів на селах практично не було, як і друкованого слова. Чимало місця журнал приділяв рекламі сільськогосподарської техніки, як, наприклад, сепараторів для переробки молока, міні-млинів із двигунами, які можна було за¬мовити через один з магазинів пасажу.

У роки Великої Вітчизняної війни торгові ряди пасажу було зруйновано, а потім і зовсім знесено.

Кварталом нижче, на перехесті з Мстиславською, стоїть дво-поверховий будинок, в якому знаходиться перша міська аптека. Будинок післявоєнний, але сама аптека з'явилася на цьому місці ще у 70-і роки XIX століття. її заснування пов'язане з родиною Маркельсів — віленських міщан.

Глава сім'ї Кальман Маркельс займався тим, що перепродував поношений одяг, взагалі всілякий побутовий непотріб. Та раптом бідному єврею неабияк посміхнулася доля — по білету державного займу він виграв 200 тисяч рублів, суму неймовірно велику.

Розповідали, що одержувати виграш його супроводжу¬вала вся рідня, а також лікарі, боячись, що чоловік, побачивши стільки грошей, може втратити глузд. Проте незважаючи на побоювання, неграмотний Кальман виявився людиною далеко¬глядною і підприємливою, ставши за день із бідняка одним з найбільших у Чернігові багатіїв.

Звісно, надав відчутну допомогу місцевій єврейській громаді, та в першу чергу потурбувався про те, щоб вивести в люди сина Ісаака. Відтак той, після Чернігівської гімназії, успішно закінчив у 1869 році медичний факультет Київського університету, де здобув спеціальність помічника аптекаря, а ще через три роки став провізором. Ось тоді і відкрив на батькові гроші велику аптеку на Богоявленській, яка відразу почала приносити чималі прибутки.

Цікавий спогад про Ісаака Маркельса залишив В'ячеслав Пухтинський: "Якщо Маркельс-старший був ще старозавітним євреєм, то Маркельс-молодший вже став "справжнім європей¬цем", бездоганно вдягався, носив бакенбарди по моді епохи Олександра II, золоте пенсне і золотого годинника на масив¬ному золотому ланцюжку, що висів півколом на жилетці, яка облягала солідний животик. Своєю поставою і манерою роз¬мовляти Маркельс-молодший дуже нагадував героя смішної комедії "Добре пошитий фрак" — вискочку з низів, який став лицарем фон Райнером, онуком мольєрівського "міщанина у дворянстві".

Енергійний Ісаак Маркельс не тільки досить успішно вів апте-карську справу, а й активно займався благодійною та громадсь¬кою діяльністю, зокрема, обирався гласним міської думи і чле¬ном міської управи, обіймав інші виборні посади. Одружений він був із Євгенією Вільнер, мали вони дочку Ольгу і сина Мойсея.

Десь незадовго до початку першої світової війни Мар- кельс продав аптеку Ю.Костовецькому і, мабуть, емігрував до Америки, куди масово виїздили тоді з України єврейські родини.

А навпроти аптеки Маркельса жив лікар, письменник, етно¬граф і фольклорист Степан Нос (1829-1900). Випускник медич¬ного факультету Київського університету, він працював земсь¬ким лікарем. Часто буваючи у повітах губернії, зібрав чимало прислів'їв, приказок і пісень, які публікував у "Черниговских губернских ведомостях", писав також оповідання з життя се¬лян і козаків, друкував документи доби Гетьманщини. У 1863 році за участь у таємній організації "Земля і воля" та за розпов¬сюдження нелегальної літератури був ув'язнений у Петро- павлівській фортеці, а потім понад два десятиліття провів на засланні в Новгородській губернії та на поселенні в Поморах. Лише в 1886 році повернувся до Чернігова і оселився на Бого- явленській.

Як згадував все той же Пухтинський, він був досить коло¬ритною постаттю у місті. "У своїй садибі влаштував "курінь" за запорозьким зразком, носив сині шаровари та інші атри¬бути українського одягу, співав під звуки бандури і гітари народні пісні.

 "Така "художність" не сподобалася поліцмейстеру, і він якось з'явився до Носа з різними умовляннями та погрозами і довів власника "куреня" до того, що той, вичерпавши всі аргументи, тріснув стража порядку гітарою по голові так, що цей мирний музичний інструмент розлетівся на друзки.

Він був не тільки великим оригіналом в житті — і в медицині тримався особливих методів лікування, найперше ~ застосування народних способів, і зібрав великий матеріал

про лікарські рослини. Цю працю після смерті лікаря було передано його товаришу, професору Петербурзького університету Волкову. Йому ж було передано і матеріали ет¬нографічного характеру, над якими сумлінно працював С.Д.Нос. Доля їх невідома".

Загалом Богоявленська була однією з найкрасивіших і най- багатших вулиць старого Чернігова. Тут знаходилися готелі "Брістоль", "Сан-Ремо", "Метрополь", "Ермітаж", "Дагмара", на ній мешкали заможні купці та підприємці, серед них і брати Туровські, які налагодили виробництво відомої за межами гу¬бернії горілки "Туровської".

 

Инф.siver-info.com


Адрес новости: http://armembassy.com.ua/show/282452.html



Читайте также: Новости Агробизнеса AgriNEWS.com.ua