Чому до Чернігова таємно приїздив отець російського чернецтва, засновник Києво-Печерської лаври

У 1069 році, ховаючись від гніву великого київського князя Ізяслава Ярославича, до Чернігова таємно прибув «отець російського чернецтва», засновник Києво-Печерської лаври, майбутній святий Російської православної церкви преподобний Антоній Печерський.

 

«Ізлюбив», за словами літописця, порослі дубовим лісом Болдині гори і заснував на їх схилах монастир в славу Святої Богородиці. Початком монастиря стала печера, викопана самим Антонієм. Зачинялися в печерах і перші його послідовники. Проживши в Чернігові майже три роки, перший російський чернець повертається до Києва, де незабаром вмирає. Але заснована ним на Болдиних горах обитель продовжує жити і розвиватися.

 

У 1 2 ст. біля входу в одне з підземель зводять кам'яну церкву, відому сьогодні під назвою Іллінська. Будуються наземні келії і будинки монастирської прислуги. Після монголо-татарського нашестя монастир приходить в занепад. Друге його народження пов'язане з Визвольною війною українського народу. У 1649 році старший чернігівський сотник, майбутній наказний гетьман України Степан Подобайло відновлює покинуту обитель.

 

З того часу вона називається Іллінською і поступово перетворюється на духовний центр величезного регіону. У останній чверті 17 ст. архієпископ Лазар Баранович планує перенести сюди з Києва кафедру митрополита. А сторіччя після імператриця Катерина II видає наказ про створення на його території першого на Україні університету. Ці плани так і не були втіленні в життя і монастир стає резиденцією чернігівських архієреїв. В цей час починається реконструкція підземель монастиря, яка триває більше століття. Внаслідок цих робіт до початку 19 ст. формується унікальний по своїй архітектурі підземний комплекс, що простягається на 350 м. - знамениті Антонієві печери.

Людей, що приходять сюди вражає все: і аскетичний дух староруських підземель, і велична самобутність підземних барочних храмі в, і унікальна благотворна енергетика. Вхід в Антонієві печери розташований з лівого боку Іллінської церкви. Опустившись під землю, відразу потрапляєш в храм, присвячений засновнику монастиря Св. Антонію.

Це витончена архітектурна композиція, що складається з трьох орієнтованих на схід приміщень - притвору, нефа і вівтаря, який втілює печеру з гробницею Христа. Наступна церква носить ім'я Св. Феодосія Тотемського. По величині і архітектурі цьому печерному храму немає рівних на Україні.

Під його зведеннями без можуть розміститься близько сотні чоловік, а висота притвору перевищує 9 метрів. Церква Св. Феодосія - єдина в країні підземна церква, в якій влаштовані хори. Її акустичні властивості викликають захоплення навіть у професійних співаків. З північної сторони від церкви Феодосія Тотемського, за її зведеннями, знаходиться невелика кам'яна каплиця, в якій влаштована гробниця з останками ченців, загиблих від рук монголо- татарськихзавойовників.

Це одна з святинь монастиря. Є в печерах ще одна святиня - келія преподобного Антонія. Вона знаходиться в самій глибині лабіринту поряд з церквою Миколи Святоші. Найстародавнішою частиною Антонієвих печер по праву вважається підземна костниця. Її вік налічує більше восьми століть. Нижній ярус печерного комплексу також був заснований в епоху Київської Русі. Спочатку він служив місцем затвору ченців анахорета, а з 17 ст. використовувався для поховання мешканців монастиря.

І сьогодні тут можна побачити залишки стародавніх чернечий поховань.

 

Инф.siver.info