Вітчизняна реклама на Чернігівщині: початок и сьогодення

Сьогодні реклама зустрічається нам майже на кожному кроці. Рекламують усе, від промислових товарів - до ліків. Більшості наших громадян реклама (особливо телевізійна) так набридла, що від неї аж тіпає. І все ж вона є і буде завжди, доки існуватиме торгівля, без якої, як відомо, життя людини не можливе.

 

Виходячи з цього заглянемо у минуле нашої вітчизняної реклами і подивимося чим вона відрізнялася від сучасної. Спочатку порівняємо, як визначалося саме поняття - «реклама» сьогодні і століття тому. У Українському Радянському Енциклопедичному Словнику, виданому у 1968-му році, пишеться: «Реклама (від лат.гесіато - вигукую) - популяризація товарів, видовищ, послуг тощо. Засобами реклами є преса, радіо, телебачення, плакати, світові стенди, об'яви.

 

У Повному Толковому Словнику іншомовних слів, виданому у Москві в 1905 році, читаємо: «Реклама (от реклямарэ - громко кричать) - фр. - объявление в газетах или журналах о чем-нибудь с объявлением восхваляемого товара». Як бачимо, все майже однаково. І все ж таки різниця між сьогоднішньою рекламою і тією, що була сто років тому, існує. Для того, щоб переконатися у цьому, подивимося на тогочасну чернігівську рекламу нашими очима.

 

На початку 20-го століття Чернігів перетворився на повноцінне губернське місто. У цей час у ньому налічувалось близько 32 тисяч мешканців, існувало понад 500 різноманітних магазинівта лавок, більшість з яких здійснювали спеціалізовану торгівлю. Зрозуміло, що існувала певна конкуренція, яка вимагала певної реклами.

 

За відсутності радіо, телебачення та інших сучасних можливостей, показати свій товар широкому загалу можна було лише за допомогою об'яв у періодичній пресі та безпосередньо під час торгівлі - гучними вигуками або рекламою, укріпленою на фасадах торговельних підприємств чи інших установ.

Так у штаті міських бань, які належал и тоді чернігівцю Соколовському, був спеціальний «заливальник», який ходив по місту розмахуючи віником, і кричав на все горло «Соколовський у баню! Соколовський у баню!»

Треба було розуміти, що ці крики означали: «Запрошуємо у баню Соколовського». Особливо своєрідною була реклама під час проведення ярмарків, на які приїздили торговці з різних місць Російської імперії. Один з чернігівських мешканців згадував, як на вході у шашличну, власником якої був представник одного з кавказьких народів, красувалася вивіска «Вход в шашлычную из свежего барашка».

Століття тому, як і у наш час, особливим попитом потенційних покупців користувалися імпортні товари та послуги «на закордонний манер», тому реклама це завжди підкреслювала. Яскравим прикладом може служити те, що власник кількох міських перукарень Мархасєв представляв себе клієнтам не інакше, я к «маестро», а своїм помічникам, у рекламних цілях, надав одне ім'я на всіх - Жан (на французький манер).

Особливістю тогочасної реклами була її наповненість інформацією. Власник товарів чи послуг, як правило, дуже дотепно роз'яснював всі їх переваги потенційним клієнтам, як то кажуть, щоб і дурень зрозумів. Прикладом може слугувати реклама так званого (надаємо мовою оригіналу) «КІЕВСКОГО МАГАЗИНА МУЖСКАГО ГОТОВОГО ПЛАТЬЯ С.Х. ПРУСА», який знаходився у самому центрі Чернігова на вул. Шосейній: «Принимаются всевозможные заказы воєнного и статского платья, формы всех министерств.

Для приема заказав имеются в большом выборе лучшие товары русских и заграничных фабрик. Заказы выполняются под личным наблюдением, добросовестно и аккуратно. Крой элегантный. Цены умеренныя. Имеется в большом выборе готовое платье». Крім того, у рекламі зазвичай підкреслювалась висока кваліфікація майстра, повідомлялось про нагороди, які отримали ті чи інші товари на Російських та міжнародних виставках, вказувалось на відношення торговельного закладу до всесвітньовідомих фірм.

Як і у наші часи, сто років тому велику у вагу приділяли художньому оформленню рекламних вивісок, плакатів та повідомлень. Зазвичай на них зображувалося те, що пропонувалося покупцю - одяг, годинники, взуття, музичні інструменти, ювелірні прикраси. Саме тому старовинна реклама не застаріла і сьогодні, бо вона розповідає нам про те, як жили наші попередники.

 

Инф.siver.info