Чи доцільно політичним силам домовлятися про розподіл посад у виконавчій та законодавчій владі до виборів? (думка експертів)

27 січня Микола Мартиненко заявив, що НСНУ відмовляється від попереднього розподілу посад до виборів задля підписання угоди про відновлення «помаранчевої» коаліції. Доцільність розподілу посад у виконавчій та законодавчій владі оцінюють експерти

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„В Европе существуют традиции и нормы, следуя которым это делать просто необходимо, а у нас – нет. У нас, я думаю, главное договориться о принципах. Рано делить портфели, если еще не поделены идеологии, принципы и взгляды. Они не то что не поделены, а просто несовместимы. Поэтому нужно договориться о точке совмещения принципов, идеологий и мировоззрений, а портфели всегда поделить успеют”.

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Українські партії поступово перетворилися на «лідерські проекти», тобто як такі, що асоціюються в першу чергу з іменем одного лідера. Українські виборці вже склали своє ставлення до різних політичних сил, в залежності від ставлення до одного чи іншого лідера. Окрім того виборці вже непогано орієнтуються і в тих, чи інших ідеологіях, які намагаються сповідувати партії. А от в чому ще немає звички орієнтуватися, так це в командах різних політичних сил. Фактично кожен лідер тягне за собою «котів у мішку». Обрання лідера ще геть не означає, що той приведе за собою ефективну команду. Принципи, а вірніше безпринципність, з якою основні партії сформували свої передвиборчі списки, засвідчує, що й далі на виконавчі посади можуть бути запропоновані персони або з заплямованою репутацією, або неефективні як менеджери. Тому було б доцільно, якби партії ще в передвиборчий період оголосили свої варіанти урядів, тобто, кого персонально та чи інша партія воліла б бачити на виконавчих посадах. Тоді б політика вийшла з суцільно підкилимового стану до стану відносної прозорості. Вибір населення став би кваліфікованішим, а партії мусили б стати більш відповідальними. Тоді б суспільство могло навіть впливати на порядок формування коаліцій й виконавчої влади. Адже в багатьох партіях є досить кваліфіковані кадри, їхнє суспільне обговорення могло б стати певною запорукою їхнього подальшого просування вгору, таким собі своєрідним «народним лобізмом»”.

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Во-первых, это одна из блестящих операций БЮТ против «Нашей Украины»: предложив заключить договор, БЮТ заставил «Нашу Украину» дать подробный перечень предложений по этому вопросу и тем самым выставил ситуацию так, как будто бы НСНУ занимается неприличным делом – разделом шкуры неубитого медведя. Иными словами, БЮТ показал «Нашу Украину» как организацию, которая вместо того чтобы работать с избирателями, уже сейчас думает о будущей победе, думает больше о власти, нежели об интересах народа.

И в этом смысле фундаментальным для создания любого рода коалиции является некий базовый формат, в котором будет двигаться политика: то ли демократия, то ли авторитаризм и так далее.

Второе - это ключевые посты, а не всевозможные посты, которые есть в государственном управлении. Речь идет о 5-6 политических постах, от которых и зависит будущая конфигурация, за которые в первую очередь следует бороться.

Третье - это система гарантий, которая должна обеспечивать целостность этой коалиции. Что касается подробного разделения постов, на мой взгляд, – это неприличная практика и «Наша Украина» должна от нее отказаться”.

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Це залежить від обставин. У ситуації, що склалася, це технологічно не можливо, тому заради того, щоб вступити в коаліцію, не варто формулювати будь-які конкретні посади, інакше вона просто не відбудеться.

До того ж, мені здається, що політичної волі до такої коаліції не існує й саме це причина, а не формули, що пропонує той чи інший суб’єкт”.

Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):

„Взагалі мені здається, що доцільно для початку переформатувати уряд, прибрати звідти людей, які є занадто одіозними, скажімо, Головатого, Луценка й Плачкова, а вже після цього можна буде оголошувати про новий формат. Можна не розподіляти портфелі, а просто погодитися на те, щоб доукомплектувати уряд іншими людьми. При цьому потрібно визначити статус уряду: він має бути суто технічним, а не політичним. Потрібно позбавити його політичних функцій, а політичне переформатування на основі більшості, робити вже після парламентських виборів”.

Віталій Кулик (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„В принципі, говорити про розподіл посад та певних преференцій від виборів ще зарано, оскільки не відомо, скільки отримає «Наша Україна» й скільки отримає БЮТ, а на даний момент зрозуміло, що БЮТ отримає більше голосів, аніж «Наша Україна». Й говорити про певний пакт або розподіл посад в Верховній Раді зараз більше може Партія регіонів, оскільки саме вона посідає перше місце в рейтингах, і власне вона може претендувати на формування більшості в парламенті. Тому, за логікою, саме Партія регіонів має право першою озвучити свою конфігурацію розподілу більшості посад у Верховній Раді.

Звичайно, те, що партія НСНУ озвучила певні свої пропозиції, також є позитивним моментом. Й вона має на це право так само, як і інші суб’єкти виборчого процесу. Однак, на мою думку, в такому випадку треба враховувати реальні розклади в політикумі, та потрібно розуміти, що популістські дії зараз для НСНУ не принесуть якоїсь користі. Якщо ці заяви скріплені певними домовленостями з іншими гравцями «помаранчевого» спектру, то у НСНУ є шанс сформулювати якусь пропозицію для всіх інших гравців і створити певний «майданівський» формат для блокування в майбутній Верховній Раді”.

Андрій Єрмолаев (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я перекй в тому, що будь-яка коаліція, чи то політична, чи то парламентська, чи опозиційно-парламентська може бути утворена лише на основі, по-перше, вироблення і погодження платформи принципових політичних, економічних та ідеологічних позицій, які є узгодженими, як принципи й цінності, а по-друге, – програми дій.

На цій підставі можливо формувати уряд, оскільки з’являються критерії до кадрів, до програмних засад діяльності ів Кабінету Міністрів.

Отже, платформа й програма дій – це перша й, мабуть, головна передумова.

Що стосується таких пікантних питань як розподіл посад, то, як на мене, нормальна практика, коли це відбувається за погодження з особою, яка буде запропонована на посаду прем’єр-міністра, оскільки саме від неї буде залежати командний стиль гри Кабінету Міністрів, можливість злагодженої роботи, погодження певних тактичних кроків тощо. У ситуації ж «Лебідь, рак і щука» – ділити нічого.

Другий аспект проблеми – «помаранчева» команда – це класна метафора. Але одна справа, коли єдине, що їх об’єднувало, – один кандидат у президенти та мета змінити попередній режим, а все інше мало стати предметом майбутніх переговорів і домовленостей, а інша справа – говорити зараз про відтворення «помаранчевої» коаліції. В даному випадку у мене виникає риторичне запитання: «На яких ідеологічних засадах?».

Мене турбує той факт, що сьогодні ми розглядаємо різні версії лівих коаліцій: в одному випадку з соціалістами, в іншому – із Вітренко, в третьому – з комуністами. У нас немає інших версій: ні центристських, ні правоцентристських. Тобто є політичний консенсус в еліті, що майбутня політична система буде лівою? Чи дійсно є багато ціннісних та ідеологічних засад між «Нашою Україною» та соціалістами? Можливо, вже є домовленість між лідерами НСНУ й СПУ, що майбутнім прем’єром стане соціаліст, як говорив один із лідерів соціалістів пан Луценко?

Як на мене, без відповіді на ці, можливо в чомусь іронічні, але важливі запитання, говорити про відтворення коаліції абсурдно”.

І-РЕПОРТЕР

«Обсудить на е Силы Народа»