Короткі спогади відомого діяча Армії УНР, військового коменданта м. Ромен у 1918 році, а в кінці ІІ Світової війни - одного з командирів дивізії "Галичина", (з 1945 року відомої, як 1-а Українська Дивізія Української Національної Армії) полковника Михайла Крата про навчання в Сумському кадетському корпусі.

Вони цікаві не тільки деталями побуту й культурного життя кадетів, а тим, що відрізняються у цьому плані від спогадів, написаних від імені російських ветеранських організацій монархічного спрямування, отже, відповідно, просякнутих "вірнопідданськими" настроями.

 Рід Кратів

"(...) В 1902 р. відали мене в кадетський корпус в Сумах. Це був молодий корпус; коли я вступив, було в ньому тільки три кляси. Будинок корпусу був збудований на кошт відомого мецената, купця Харитоненка, а тому 25% кадетів в ньому могли бути сини купців. Отже, корпус різнився від інших тим, що був „всесословний”, різноклясовий (тоді ще суспільство ділилося на касти).

Під час побуту в Сумському корпусі написав я інсценізацію „Пропавшої грамоти” Гоголя і її виставляли на кадетській сцені.

Всі „актори” говорили по-російському, але багато висловів було тих, що я їх пізнав під час свого попереднього знайомства з „феодосійцями”. Кадети залюбки співали українських пісень, навіть „в строю” (в рядах). Прикмета певного українства була досить помітна в Сумському корпусі, але я тоді не міг ще її оцінити, бо батьківський дім перевадився по-російському, а з українством наша родина мала стільки спільного, що родинні козацькі спомини та захоплення Гоголем.

Пам’ятаю, я також страшенно був захоплений повістю Авенаріуса „На Москву”, в котрій описувалася Січ часів Сагайдачного. В корпусі почав я тяжко хворіти; треба було їхати до Петербурга на другу вже, тяжку операцію.

Без операції щасливо (завдяки молитвам мами – так вірила ціла наша родина) обійшлося, але до Сум я вже не вернувся, став десь взимі 1905 року кадетом четвертої кляси першого Кадетського корпусу в Петербурзі."

Михайло Крат

(Коротка біографічна довідка)

(6.8.1892 - 8.8.1979) - український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Н. у Гадячі (тепер Полтавська обл.). Учасник Першої світової війни 1914-18, полковник російської армії. У добу Директори УНР - старшина Армії УНР, з серпня 1919 - командир 8-го Чорноморського полку З-ї Залізничної, дивізії. Особливо відзначився на поч. жовтня 1919 в районі Бершаді, де вщент розгромив Білостоцький полк 5-ї офіцерської денікінської дивізії та полонив близько 600 його старшин і рядових.

Під час Першого Зимового походу очолював штаб Запорізької дивізії (див. Зимові походи Арміі УНР 1919-20 і 1921). Влітку і восени 1920 -заступник командира Окремого кінно-огірського дивізюну О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі і в складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та у с. Броновіце.

Один з організаторів та учасників відомого параду «Алмазівців» на Великдень 1923. Навесні 1945 був близьким помічником генерала П. Шандрука в організації Української Національної Армії. По капітуляції Німеччини - організатор табору українських старшин в м. Шпітталь над Дравою, а після його переведення до Беллярії-Ріміні в Італію призначений командантом табору.

Завдяки його зусиллям у таборі діяли укра­їнські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. Після 1950 українським воякам дозволено покинути тобори. К. став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР. Помер у Детройті (США).

Инф.history.sumynews.com