Всіх, хто вперше приїздить до Чернігова, одразу вражає велика кількість зелених насаджень. І дійсно, наше місто являє собою ніби один суцільний парк. Навіть нові, ще не зовсім обжиті райони не виглядають сіро та непривітно.

Що до старої забудови Чернігова, то вона влітку просто потопає у зелені. Ми звикли до цього, і до схожих на алеї вулиць, і до великої кількості парків та бульварів, а тому не замислюємося над тим, що колись було інакше. Що традиції озеленення Чернігова закладені у позаминулому столітті бажанням та зусиллями міського керівництва і його мешканців. На початку 19 століття, після скасування чернігівської фортеці, почала формуватися нова регулярна забудова губернського центру.

Саме тоді з'явились у місті перші бульвари,які простяглися вздовж вулиць Преображенської та Смоленської (сучасна вул.Шевченка від Красного мосту до міського парку).їх створення пов'язують з ім'ям генерал- губернатора О.Б. Куракіна, що управляв Чернігівщиною з 1803 по 1806 рік.Утойже час був започаткований і існуючий до сьогодні Чернігівський міський парк, впорядкуванню якого чимало уваги приділив іншій Чернігівський губернатор - Олексій Петрович Бутович (1813-1818 роки управління).

А ось, що стосується Парку культури та відпочинку ім. М.М.Коцюбинського (на Валу), то з'явився він у середині 19 століття (ймовірно у 1846 році). І все ж таки, навіть після цього, зелених насаджень у Чернігові не вистачало. Про це свідчить і місцева преса того часу. Так, в одному зі своїх фейлетонів, який побачив світ у 1875 році, наш відомий земляк Леонід Глібов писав: «только с закатом солнца выходят пленники июльского зноя на бульвар - единственное место, заменяющее сквер.

А тут еще томительная засуха, не освежаемая дождем, удушливая пыль, проникающая во все сокровенные щели... Городской сад хоть два раза в неделю привлекает публику под свою прохладную тень». Не дивно, що міська Дума опікувалась цими острівками зелені. Показовою, у цьому плані, виглядає позиція, яку зайняли органи місцевого самоврядування, коли восени 1878 року постало питання про відведення частини бульвару під житлову забудову.

Один з членів Думи - гласний ІІІраг, з цього приводу заявив: «бульвары следует не упразднять, а поддерживать; при том же, если закрыть бульвар против городского сада, то идущим в этот сад придётся идти по глубокому песку. Поэтому, лучше поручить Управе представить доклад об огороже и улучшении этого бульвара». Дума погодилась з пропозицією ІІІрага. Починаючи з 80-х років позаминулого століття у Чернігові розпочинається справжній «парковий бум».

У 1884 році, за ініціативою губернатора О. К Анастасьєва влаштовується сквер на Гімназичній прощі (біля сучасного історичного музею). 18 лютого 1888 року Дума приймає рішення про благоустрій старого фортечного валу, і створення на його місті, так званого, Косьтантинівського парку. Спочатку за цю справу взялися приватні підприємці брати Вондраки, які планували обладнати у парку свій буфет. Дума віддала їм у оренду означену територію, але коли стало зрозуміло, що ті не виконали своїх забов'язань, розірвала договір, повернувши парк у свою власність. Восени 1889 року за розпорядженням Анастасьєва біля Спаського собору було насаджено багато фруктових дерев, обсаджені деревами міські вулиці. Особливо багато було зроблено, для того, щоб Чернігів перетворився у місто-сад за часів губернатора Є.К. Андріївського (1893 - 1903 роки управління).

У 1895 році створюється сквер біля Єкатиринінської церкви. У наступному, 1896 році, ще один сквер з'являється поблизу Вознесенської церкви (перехрестя сучасних вулиць Шевченка та Молодшого). Пройде ще два роки і поруч розіб'ють одразу два бульвари.

Завдяки турботі керівника губернії, у ті ж часи здійснюється благоустрій Косьтантинівського парку. А старовинні чавунні гармати, які без усякої користі багато років лежали на землі, були встановлені на привезені з Києва металеві лафети. З цього приводу у путівнику по місту за 1912 рік писалося: «теперь они (гармати) установлены на кирпичных пьедесталах по откосам Вала, гордо взирая на въезжавшего в город путника». Існуючий сьогодні сквер ім. М.М. Попудренка. теж з'явився на карті міста за часів правління Є.К. Андріївського. Його створили у 1898-1899 роках за ініціативою міського голови Н.Д.Рудіна. Ось тільки називався він тоді Театральним, бо був розташований біля Чернігівського міського театру. Доброю традицією стали у той час свята «древонасадження», які організовували у Чернігові для учнівської молоді. Під час їх проведення у місті з'являлися нові сквери та бульвари.

Саме у такий спосіб започаткували у 1899 році, так званий, Дитячий бульвар на Олександрівському майдані, а у 1900 році парк на колишньому кладовищі в урочищі «Берізки». Традиція «підфарбовувати» місто з приводу приїздів можновладних гостей, теж давня. І треба визнати - не погана, бо це привід підлатати, а інколи, навіть, побудувати нові паркани, прибрати сміття, відремонтувати вуличне освітлення, тощо.

Коли у 1911 році очікували приїзду до Чернігова імператора Миколи Другого, на Болдиній горі зробили сквер, біля чоловічого духовного училища розбили великий квітник, а розташований поруч курган «Чорну могилу» обклали дерном. Особливо красивий квітник влаштували біля Спаського собору. Він мав вигляд державного герба та імператорського вензеля. У1914 році розпочалась Світова війна, потім революції. В цей час, як кажуть, було не до квітників.

Инф.siver.info