Прагнучи міцніше схопити кермо влади в штормі політичного океану і бажаючи придушити бунт у парламенті, який нещодавно відправив уряд у відставку, Президент України Віктор Ющенко має намір внести нові зміни до конституції.

В інтерв'ю виданню The Financial Times пан Ющенко зізнався, що хотів би переглянути основний закон України, який з першого січня цього року позбавив його багатьох повноважень на користь парламентської більшості.

Він пропонує винести нову редакцію на всенародний референдум після березневих виборів.

Досить різким тоном, що дисонує з його зазвичай м'якою манерою спілкування, Ющенко настійно заявив, що голосування за відставку уряду його жодним чином не послабило. Кабінет міністрів не звернув уваги на цей парламентський демарш, оскільки народні обранці знехтували процедурою. Перед відставкою уряду принаймні третина депутатського корпуса зобов'язана підписати прохання про проведення подібного голосування, але президент стверджує, що цієї формальності не дотрималися.

«Тому можна сказати, що парламент допустив кричуще порушення конституції», – сказав він.

Ющенко вважає, що цей неприємний епізод допоможе його партії «Наша Україна» заручитися підтримкою людей, оскільки прихильники Помаранчевої революції 2004 року, що привела його до влади, відвернуться від відставленого прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка приєдналася у вівторок до проросійської опозиції під час голосування.

Він сказав, що «жодна сила не пішла більше врозріз» з революційними цінностями, ніж пані Тимошенко, яка «зрадила національні інтереси».

Відстоюючи свою позицію, Ющенко прогнозує, що його партія гратиме «першу скрипку» у процесі формування наступного уряду після перемоги над Партією регіонів, яку очолює його суперник на торішніх президентських виборах – Віктор Янукович.

І тоді конституцію переглянуть демократичним шляхом – а не так, як відбувалося нещодавнє голосування, котре він назвав «неконституційним і протизаконним».

«Але конституцію однозначно потрібно буде відстоювати за участі людей, на референдумі, мобілізуючи демократичні сили», – сказав Ющенко.

Він похвалився, що революція привела до розквіту свободи слова і сприяла чесній політичній конції.

«Ніхто нікого не переслідує – ні служба безпеки, ні міліція, ні президент, ні прем'єр».

Президент додав, що українська економіка вийшла з революції в прийнятній формі, показавши зростання ВВП на рівні трьох відсотків торік. Зарплати зросли на 35%, а іноземні інвестиції збільшилися до семи мільярдів доларів –порівняно з дев'ятьма мільярдами за всі роки незалежності.

Але на конституційному фронті Ющенко, схоже, готується до запеклої боротьби з політичними противниками, які заявляють, що він намагається скасувати справедливий компроміс, який запобіг насильству з боку його прихильників торік.

Зміни щодо парламентсько-президентської республіки були проголосовані в ні 2004 року в пакеті із законом, який допоміг Ющенку вати вибори. Але ці виправлення він також охарактеризував як «антиконституційні дії, приховані від людей».

Чи вдасться президенту відвоювати свої повноваження? Це головним чином залежить від результату, який покаже його партія на березневих виборах.

Згідно опублікованим у п'ятницю соціологічним дослідженням (наступного дня після інтерв'ю), все досить невиразно. «Демократичні ініціативи», солідна соціологічна компанія, представила результати опитування, в якому в «Регіонів України» – 31%, і разом з іншими проросійськими партіями вони можуть претендувати на створення більшості, у той час як у Юлії Тимошенко –16%, а в «Нашої України» Віктора Ющенка – 13%.

Інше дослідження дає «Регіонам» 23%, а в «Нашої України» і БЮТ голоси практично розділилися порівну – понад 15% у кожної сили.

За такого сценарію Ющенко може наполягати, щоб його партія була основою коаліції, але йому доведеться поділитися владою зі своїми суперниками.

Ющенко захищає досягнення Помаранчевої революції

Український президент Віктор Ющенко розповів Тому Уорнеру про нещодавнє рішення парламенту відправити уряд у відставку, а також про українсько-російську газову суперечку. Ось стенограма цього інтерв'ю.

– Яким чином голосування за відставку уряду вплинуло на ваше вміння контролювати внутрішню й зовнішню політику?

– По-перше, це голосування було неконституційним і незаконним. Відповідно до Конституції, кабінет міністрів може бути відправлений у відставку, якщо прем'єр або весь його кабінет добровільно подають у відставку, або парламент може висловити прем'єр-міністру вотум недовіри. Подібна процедура може бути здійснена на прохання президента або 150 народних депутатів (одна третина парламенту). Але ані від президента, ані від депутатів подібні пропозиції й ініціативи не надходили. Тому можна сказати, що парламент порушив Конституцію.

І тому сьогодні я твердо заявляю, що статус уряду, прем'єр-міністра й кожного міністра такий самий, яким він був п'ять днів тому або місяць тому. І цей статус відповідає положенням Конституції.

Найімовірніше, розмови про так звану відставку уряду мають одну мету – дестабілізувати політичну ситуацію в Україні за 80 днів до парламентських виборів 26 березня.

Ніхто сьогодні не сумнівається, що голосування в парламенті було незаконним. Навіть ті, хто голосував «за», сьогодні звертаються до уряду із закликом спокійно працювати до кінця виборів, коли буде сформовано новий уряд.

Це свідчить про те, що вони не планували оцінювати роботу уряду або діяти відповідно до закону, а бажали провести чергову PR-кампанію Блоку Юлії Тимошенко, Блоку Литвина, соціал-демократів. Цим політичним силам потрібен галас. Це була їхня політична гра. Інших цінностей у них більше немає.

– Але хіба владі не шкодить подібний імідж – мовляв, ви не контролюєте ситуацію, уряд знаходиться у правовій невизначеності?

– Я думаю, якщо ви прочитаєте зміни, внесені до Конституції, то дійдете висновку, що в українського президента влади, як і раніше, більше, ніж у багатьох інших європейських президентів. Тому немає потреби шкодувати про щось.

Я думаю, найголовніше, що ми повинні продемонструвати сьогодні в такий непростий період для української демократії, під час цієї кампанії, – це певні принципи, серед яких основним я б назвав повагу до Конституції й закону. Я думаю, це є основною характеристикою демократії. По-друге, нація й особливо політичні сили повинні виявити солідарність, бо це складний період. І я думаю, що стабільність стане кращою передумовою для проведення виборів.

Сьогодні в нас є уряд з усіма повноваженнями й дієздатною виконавчою системою на всіх рівнях. Цей склад парламенту пропрацює ще кілька днів, потім у них буде невелика перерва, а потім і нові вибори. Тому я й відчуваю, що немає найменших сумнівів щодо того, чи зможе уряд керувати країною. Я запропонував парламенту скасувати їхнє рішення про відставку уряду. Я також направив листи главам обласних адміністрацій, пояснивши, які завдання перед ними стоять на перший квартал року.

Я також відкликав свій підпис під меморандумом про співробітництво між владою й опозицією, оскільки деякі опозиційні лідери порушили свої зобов'язання. Тому я думаю, що в цієї політичної авантюри, задуманої Блоком Тимошенко, соціал-демократами й комуністами, була одна мета – не оцінювати роботу уряду законними методами, а дестабілізувати ситуацію. Але їм це не вдасться.

– Ви не боїтеся, що можете закінчити свою політичну кар'єру, як Михайло Грушевський, котрий створив українську демократичну державу в 1918-му, але не зумів демократію відстояти?

– Ну, це дещо інше питання. Ми виходимо з позиції, що зміни, внесені до Конституції, були протизаконною дією, прихованою від людей. Ці зміни були внесені без проведення національного референдуму, як того вимагає Конституція, і з порушенням процедурних норм, включно з вимогою обговорювати законопроекти перед голосуванням. І ще деякі деталі можна назвати, щоб обґрунтувати незаконність цих змін.

З огляду на цю логіку, я маю намір зробити кілька кроків. Я думаю, що зараз не на часі щось робити, оскільки це може дестабілізувати ситуацію перед виборами. Але Конституцію однозначно потрібно буде відстоювати при участі людей, на референдумі, мобілізуючи демократичні сили. Після цього я дам вам повну відповідь на запитання про те, «як ми захищали українську демократію».

– І коли буде проведено цей референдум?

– Я б не хотів відповідати на це запитання, оскільки це окремий план, що потребує політичного узгодження.

– Але референдум буде колись?

– Я вам сказав те, що сказав.

– Багато з людей, які підтримали Помаранчеву революцію, віднедавна критикують й одночасно запитують вас, чи маєте ви волю й бажання відстоювати революційні ідеали. Чому, на вашу думку, таке розчарування?

(перебиває)– У чому розчарування, скажіть мені?! Наприклад, люди що, розчаровані свободою слова, демократією, наявністю роботи, пенсіями, економікою? Де розчарування, скажіть, і тоді мені буде легше коментувати.

– У темпах змін, в економіці...

– Дозвольте мені спростити вашу місію. Немає ніякого розчарування, якщо серйозно говорити. Якщо говорити політично...

– Чому ж тоді рейтинг вашої партії падає?

– Ну, рейтинги, це інше. Давайте серйозно сприймемо питання, що ви поставили. Якщо ви об'єднаєте рейтинги всіх партій, які брали участь у Помаранчевій революції, то їхній сукупний рейтинг збільшився. Ми говоримо про НСНУ, Соцпартію, Блок Тимошенко, Партію промисловців і підприємців і ще приблизно п'ятнадцять інших партій. Якщо ви об'єднаєте їхні рейтинги, то я вас запевняю, що довіра до них зросла, а не навпаки. А ось як і чому ця довіра розподіляється серед цих партій, це вже інше запитання, яке ви не задавали, хоча я й можу на нього відповісти.

Отже, демократичні сили, демократичний потенціал, демократичні цінності, які були проголошені на Майдані, не були віддані, від них ні на йоту не відступили ані революціонери, ані люди, які стояли разом з нами на Майдані. Я принципово хочу, щоб все це почули. А решта – це вінегрет, який ви можете робити з різних інгредієнтів. А демократичний потенціал цієї країни ані на краплину не зменшився.

Немає жодної можливості відмовитися від демократичних цінностей, що були основою листопадових подій, але я хотів би підкреслити, що ми зробили дуже багато, щоб їх зміцнити. Ви як журналіст можете відзначити свободу слова в нашій країні – про яку рік тому ніхто й не мріяв. У нас відкрита й чесна політична конція. Ніхто нікого не переслідує – ні служба безпеки, ні міліція, ні президент, ні прем'єр-міністр.

У нас економічні успіхи. Економіка України півтора роки тому пережила шок, якого, вважаю, в Європі давно жодна з економік не переживала. Це очевидно: рік до виборів, потім революція... Для бізнесу це досить складне випробування. Ми сьогодні маємо економіку, в якій близько 3 відсотків зростання ВВП, де реальні доходи людей за рік збільшилися на 21 відсоток, де банківські депозити фізичних осіб зросли, здається, на 76 відсотків. Де вся економіка, що ще рік тому падала – наприклад машинобудування, енергетика, видобувна промисловість, – сьогодні має зростання від 3 до 5 відсотків. Якщо ми говоримо про соціальну складову – успішнішого в соціальному плані року, ніж 2005-й, ця країна не знала. Не було такого в нашій історії, щоб заробітна плата мала 35 відсотків зростання, щоб пенсія українського пенсіонера дорівнювала питковому мінімуму – все це вперше зроблено в 2005 році. Бюджет має дефіцит нижчий, ніж було заплановано. Резерви Центробанку збільшилися за рік удвічі та становлять 20 мільярдів або майже 7 місяців імпортного заміщення. Такого в нас ніколи не було. Іноземні інвестиції збільшилися на сім мільярдів, у той час як за останні 14 років разом узяті вони становили дев'ять мільярдів.

Я думаю, що якщо говорити чесно й професійно, ми могли б зробити три ключові висновки. Перше – Україна зберегла макроекономічну стабільність й в останні місяці додала динаміки зростання ключових секторів економіки. Збалансовано бюджетну систему. В економічному плані досягнуто досить високий рівень макроекономічної культури, що дає можливість сьогодні говорити про зростання інвестицій, розвиток окремих секторів економіки тощо.

У плані демократії – ми отримали свободу слова, свободу журналіста. Це унікальна перемога революції.

Коли ми говоримо про виклики – їх існує багато, у тому числі й проблема корупції. Але давайте виходити з того, що корупцію в цій країні не революція принесла, а ця спадщина, яку ми отримали від попередньої влади. Ми пили 11 місяців, і я можу в плані боротьби з корупцією сказати, що Україна з 128 місця за оцінками міжнародних аналітиків за рівнем корумпованості досягла, здається, 112 місця. Це не так багато, але я думаю, що якщо за десять місяців роботи цієї влади є такий прогрес, [то це непоганий результат].

По-перше, ми замінили кілька тисяч державних чиновників. Думаємо, що це люди чесніші, професійніші, які сьогодні в плані ефективності боротьби з корупцією принесли нову політику, плоди якої ще належить оцінити.

Позиція друга – ми радикально переглядаємо функції влади, у зв'язку з чим скасовуємо майже шість тисяч різного виду актів виконавчої влади – законів, указів Президента. Ми хочемо мінімізувати вплив бюрократа на економіку. Це одна з форм дуже якісної боротьби з корупцією. До лютого місяця поточного року ми більшу частину цієї роботи зробимо.

Третя позиція – це суд. Україна давно не має незалежного суду. 40 відсотків рішень суду не виконується. Таку країну ми прийняли, і ви знаєте, що обрання суддів відбувалося за системою, на яку мало впливав Президент. Сьогодні ми оголошуємо, що [буде] судова реформа, ціль якої – саме усунути ці проблеми.

Четверта позиція – ми не хотіли, щоб у цій країні був бідний чиновник. Щоб він дивився на кожного відвідувача як на потенційного хабародавця. Тому ми серйозно підняли заробітну плату державним чиновникам – починаючи від суддів, яким на 2006 рік вдвічі збільшили фонд заробітної плати, і закінчуючи чиновниками виконавчої влади. Тобто, ціль – показати людині: живи чесно, у тебе досить високий рівень забезпечення, не бери хабарів.

По судовій лінії – через Міністерство внутрішніх справ було представлено понад півтори тисячі кримінальних справ, які стосувалися чиновників районної, обласної й центральної ланки. Це в кілька разів більше, ніж у попередній рік. Довести ці справи до суду, звісно, досить складно. Але цим я просто хочу засвідчити, що Президент і виконавча влада свою роботу роблять. Давайте або краще знати Україну, щоб пам'ятати, які виклики стояли перед цією країною, або краще розуміти дії нинішньої влади, щоб не робити надмірно песимістичних оцінок або заяв. Я нападаю на вас тому що є два способи: або журналіст на тебе нападає, або ти на журналіста. Я обрав тактику напасти на вас.

– Нещодавня угода з Росією про поставки природного газу й призначення компанії «РосУкрЕнерго» єдиним постачальником викликало багато запитань...

– Передісторія така. Очевидно, ви знаєте, що завжди газ, який ми купували в Туркменістані, в Україну доставлявся одним способом: це транзит територією Росії. Іншої альтернативи немає. І цей транзит робила одна зі структур... Я б узяв історію останніх п'яти-семи років. Завжди була якась російська структура, що займалася від імені «Газпрому» транзитом територією Росії туркменського газу, котрий був власністю України. Я вас запевняю, і до Майдану, і після Майдану в цьому нічого не змінилося. Це та практика, що була роками.

Україна до цієї практики щодо формування таких структур – прошу виділити курсивом – ніколи жодного стосунку не мала. І сьогодні я вам заявляю, що Україна – як країна або якась корпоративна структура – до «РосУкрЕнерго» ніякого відношення не має. «РосУкрЕнерго» сформовано за рахунок «Газбанку» – структури «Газпрому», і дочірньої структури «Райффайзен банку», до яких Україна не має жодного відношення.

Я порушив питання перед президентом Росії надати всю необхідну допомогу щодо того, щоб, по-перше, українська сторона отримала місце у відповідній структурі «РосУкрЕнерго» як одна із зацікавлених сторін у транзиті газу. Щоб ми відчули себе повноправними в процесі транзиту газу з використанням будь-якої структури, у тому числі й тої, про яку ми зараз говоримо.

– Чому тоді так багато великих промисловців критикують цю угоду?

– Якщо в них є спосіб купувати дешевший газ, нехай купують. Я тільки можу запевнити, що сьогоднішня ціна за газ – 95 доларів за тисячу кубів – це найнижча ціна у Східній Європі. Прошу це підкреслити. Крім Білорусі. Якщо в когось із цих бізнесменів є спосіб отримувати дешевший газ, я це тільки вітаю. Може, в Англії газ і дешевше – я думаю, десь 410 доларів.

– Після відставки уряду з якими з основних партій ви можете формувати коаліцію? Я маю на увазі БЮТ, Народний Блок Литвина, Регіони?

– Думаю, поки ще зарано про це говорити, бо ніхто не знає остаточну чисельність тієї або іншої політичної сили, на якому місці вони закінчать передвиборний марафон, як вони будуть представлені в парламенті. Хочу тільки одне сказати – найбільше місць у парламенті буде в «Нашої України». Але нам доведеться подумати, з ким формувати коаліцію. Все залежить від результатів інших політичних сил.

– Інакше кажучи, союз із «Партією Регіонів» можливий?

– Почнемо з того, що політична коаліція повинна відповідати політичним, економічним і гуманітарним цінностям Майдану, тобто демократичним цінностям. Основний критерій – можливість вести однакову політику. Без будь-яких інших попередніх умов. Без щонайменших.

– Тобто, якщо «Регіони» продовжать бути противниками того, що ви говорили й робили на Майдані, це виключає можливість блокування?

– Знаєте, коли ви дивитеся, як голосує БЮТ, то немає жодної сили, яка більше йде врозріз із проголошеними на Майдані цінностями, ніж вони, – починаючи із законів щодо СОТ і закінчуючи бюджетом, фіскальною політикою.

Тому логіка всіх цих партій, про які ви тут сказали, дуже проста – якщо ви поза владою, потрібно критикувати владу. Наче тоді ви отримаєте більше голосів. На жаль, Тимошенко пішла цим шляхом і об'єдналася з комуністами і Януковичем. І її рішення, точніше, голосування її блоку цього тижня – демонстрація того, як можна зрадити національні інтереси.

Я розумію, що йде кампанія. Партії, про які ви говорите, традиційно ведуть кампанію брудними методами. Все це мине.

Думаю, що люди починають розуміти, хто є хто в українській політиці, яку політику ви проводите, які у вас цілі. І те, що відбувається зараз, є, на мій погляд, прекрасним тестом для виборця, щоб розібратися, наскільки та або інша політична сила цінує стабільність, наскільки вони поважають Конституцію. Я думаю, це непогане випробування для політичних сил, які зайняли таку деструктивну позицію і хочуть створити майбутню коаліцію в парламенті та сформувати уряд.

– Як рішення Росії про скорочення поставок газу змінило ваше бачення російсько-українських відносин у майбутньому?

– Коли 22 ня я прочитав офіційний лист від «Газпрому», де фігурувала ціна 230 доларів, я негайно сказав своїм колегам з «Нафтогазу», що в першу чергу, це політична ціна, що це, звісно ж, політичний тиск на Україну. І що нам потрібно було знайти професійну відповідь, щоб вивести цей конфлікт із політичної площини та вирішити його на рівні бізнесу. Хотів би вам розповісти, що ми пережили, коли вони недопоставили 122 мільйони кубометрів на добу, які нам довелося відшкодувати, щоб не зірвалися поставки газу до Європи. Росія звичайно платила нам цим газом за транзитні послуги. І коли ці платежі зупинилися, ми за два дні вибрали 107 мільйонів кубічних метрів із наших підземних сховищ і відправили цей газ у Західну Європу, щоб Європа не відчула те, що відчули ми без газу. І я думаю, що Європа це знає й розуміє, що ми хотіли продемонструвати повагу до споживачів і політичних наших партнерів на Заході, і продемонструвати гарантію з української сторони, що транзит буде без перебоїв. Тепер усе в минулому. Найважливіше, що в нас є газ по 95 на українському кордоні.

– Але це лише на шість місяців, а що потім?

– Якщо ви уважно прочитаєте угоду, то там сказано, що ані ціна на газ, ані тарифи за його транзит не можуть бути змінені односторонньо. І термін на півроку лише тому, що в другій ині року ціна за туркменський газ виросте на десять доларів, і це, звісно ж, потрібно було врахувати в угоді. І все. Але основна угода говорить, що протягом п'яти років жодна зі сторін не має права переглянути ціну.

– Але якщо Україна й Росія не домовляться про ціну, здається, єдиний спосіб один на одного натиснути, це закрутити кран...

– Знаєте, я думаю, що подібні методи залишилися в минулому. Думаю, що це основний урок, який ми винесли з цього конфлікту. І те, що Україна має найдешевший газ у Європі після Білорусі – великий політичний успіх. Ми підняли тарифи на транзит, які не змінювалися більше десяти років. Ми будемо переганяти на 11 мільярдів кубометрів газу більше. У 2005 році в нас уже був рекордний обсяг транзитного газу – 120 мільярдів кубометрів, включаючи російський, туркменський й узбецький газ. А в 2006 році тільки російського газу буде 121 мільярд. Національна Комісія з Регулювання енергоринку регулюватиме внутрішні ціни, що свідчить про те, що в нас діють продумані й дуже гармонічні ринкові механізми.

– Ви не боїтеся, що Росія може знову використати ті самі методи через шість місяців або через рік? Ви згодні з тими, хто каже, що Росія вчинила так, щоб підштовхнути ваш парламент до відставки уряду?

– Не думаю, але не буду особливо захищати свою точку зору, бо мені, як президенту, незручно і некоректно це коментувати. Якщо в наш час є люди, які ведуть таку політику, то я можу сказати, що це слабка політика, яка не має жодних перспектив. Я думаю, Росія винесла свій урок, як і Європа з Україною. Вважаю, те, що сталося, привело до того, що багато хто, в тому числі європейські організації, інакше подивилися на концепцію європейського енергоринку. І ось чому Україна сьогодні готова якнайглибше інтегруватися в європейський ринок.

Ми хочемо запропонувати співробітництво країнам, які мають ресурси, щоб зробити взаємодію максимально ринковою, створити максимально безпечну модель поставок газу через Україну до Європи. Ми хочемо продемонструвати свій транзитний потенціал країнам, у яких є газ. Ми пропонуємо побудувати нові газопроводи й убезпечити газовий ринок за допомогою інших джерел. Я не люблю слова «альтернативний» у цьому випадку. Ми просто й чесно повинні диверсифікувати цю політику й продумати якісь реалістичні варіанти. У першу чергу я говорю про країни Центральної Азії, які, я впевнений, хочуть бути представлені на європейському ринку.

Те саме й щодо Росії. Ми хотіли б поглибити наше співробітництво з Росією. Ми сьогодні розглядаємо можливості розширити наші транзитні гілки. Наприклад, гілка «Богородчани – Ужгород» може збільшити свою пропускну здатність на 20 мільярдів кубометрів на рік. Це проекти, в яких ми хотіли б бачити як російських, так і європейських партнерів.

Ми прагнемо всім продемонструвати, що ми хочемо зробити наш транзитний ринок доступнішим і щоб Україну вважали найбезпечнішим транзитером багато років. Ми говоримо про Казахстан, Туркменістан та інші варіанти поставок середньоазіатського газу через Кавказ або Чорне море. І важливо знайти тут здорові компроміси з усіма – менше допускати помилок і підходити до цих питань конструктивніше.

– Але ви ж не віддасте частину української ГТС «Газпрому»?

– Ні. Наша газотранспортна система належить Україні, і Україна не розглядатиме питання зміни цього статусу

Прес-служба Президента України