За словами фахівців, це лише одна з перших таких знахідок, адже, ймовірно, вся територія під костелом, який є найбільшим храмом старої частини Львова, заповнена похованнями. Водночас, як стверджують археологи, це не найбільша загадка будівлі костелу та її підземного простору.
 

— Отець зняв із підлоги одну плитку, яка хиталася. Під нею виявили прогнилі дошки, а під ними, що цілком логічно, — крипту. Видно, що в підземеллі є поховання. Ми змогли побачити щонайменше одну труну. Очевидно, знай­дений отвір колись закривала кам’яна плита. Але з часом її втратили й тоді постелили дошки, а зверху поклали плитку. Тепер дош­ки прогнили і плитка почала хитатися. Думаю, під костелом єзуїтів є не одне підземелля, — розповіла «Газеті» Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР.
 
Наразі фахівці не беруться датувати знахідку. Ймовірно, крипта належить іще до часів будівництва храму, тобто початку XVII ст., а от коли було здійснено саме поховання, поки що не відомо. Про знайдені підземелля вже повідомили археологів. Вони обіцяють, що після різдвяних свят розпочнуть ретельні дослідження знахідки.
 
Єзуїтські підземелля досліджуватимуть не вперше. 1997 року археологічні роботи в місцях, де тепер розташована галерея «Равлик», проводив археолог Микола Бандрівський. За його словами, найбільшою несподіванкою стало те, що під костелом ховається автентичний Львів княжих часів, який дотепер фактично не вивчено.
 
— 1997 року ми проводили розкопки під костелом єзуїтів. Тоді заклали кілька шурфів. Перше, на що натрапили, — це поховання. Доцільно говорити не про підвали сакральної споруди, а власне про усипальні крипти, які використовували для захоронення найгідніших членів ордену. Ми знайшли близько десяти поховань, які намагались оминати, щоб не порушити. Виявили також оббивки трун, бронзові декоративні бляшки, медальйони, дуже добре збереглась органіка: шкіряне взуття, деталі одягу монахів тощо. Однак найбільшим відкриттям стало те, що костел єзуїтів не має фундаментів, а розміщений на стінах житлових будинків готичного Львова. Під сакральною пам’яткою виявили залишки давньоруських будівель XIII-XIV ст., зокрема альмарії (ніші для зброї) XIV ст., ранньоготичну цеглу, а також рештки кераміки XI-XIII століть, — пригадує М. Бандрівський.
 
Тоді археологи вивчили давні будівлі до глибини п’яти метрів. За словами пана Бандрівського, це спростовує твердження довоєнної історіографії, що в княжу добу в середмісті не було мурованих споруд. Водночас його колега, директор НДЦ «Рятівна архео­логічна служба» Інституту археології НАН України Олег Осаульчук додає, що дослідження простору під костелом єзуїтів може бути унікальною нагодою більше дізнатися про княжий Львів.
 
— На жаль, про готичне місто Лева знаємо дуже мало. Напевно можна сказати тільки те, що воно згоріло 1527 року. Візуальної й архівної інформації залишилося дуже мало. Адже чимало документів знищила пожежа 1848-го, ще частину стародруків утрачено під час Другої світової війни. Тому нині про готичний Львів знаємо багато легенд, переказів, міфів, але вкрай мало достовірної інформації. Водночас відомо, що пізніше Львів розбудовували на залишках готичного. Тому можна говорити, що велика частина міста княжої доби нині захована під землею. Особливо добре вона збережена саме під сакральними спорудами, адже їх перебудовували значно рідше, ніж житлові будинки, — розповів О. Осаульчук.
 
Нагадаємо, торік у грудні храм святих Петра та Павла нарешті відкрили для проведення Богослужінь. Як і у Львові XVIІ століття (коли звели храм), нині це найбільший собор старої частини міста. Він може вмістити одночасно понад три тисячі осіб.

Источник http://lvivska.com