Ще не підбиті остаточно минулорічні підсумки у сфері зайнятості населення. І все ж голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, заступник міністра праці та соціальної політики Наталія Іванова люб’язно погодилась відповісти на деякі запитання журналу „Роботодавець”, пов’язані з ситуацією на ринку праці України.
Мільйон плюс, півмільйона мінус...
- Як виконується гасло "Створимо за 5 років 5 мільйонів робочих місць!", висунуте на початку президентства Віктора Ющенка?
- Згідно з даними моніторингу, здійснюваного нашим міністерством спільно з облдержадміністраціями, за 11 місяців 2005 року створено 1024195 нових робочих місць. При цьому 365160 робочих місць створено для найманих працівників у юридичних осіб, 379752 робочих місця — для найманих працівників у фізичних осіб-підприємців, 273931 місце — для фізичних осіб-підприємців і 5352 місця — для фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Отже, близько 36% робочих місць створено на підприємствах, в установах, організаціях і 64% — це результат зареєстрованої підприємницької діяльності та самозайнятості населення.
Водночас поряд зі створенням відбувається скорочення, ліквідація робочих місць. Це об'єктивно: менш ефективні структури закриваються, натомість починають діяти більш ефективні, відбуваються структурні зміни в економіці країни. За означений період ліквідовано 476467 робочих місць. Тобто кількість створених місць у 2,1 рази перевищує кількість ліквідованих — а саме це співвідношення впливає на кінцевий показник зайнятості. Тенденція тут позитивна. За обстеженнями, здійсненими за методологією Міжнародної організації праці, за 9 місяців 2005 року чисельність зайнятого населення у віці 15—70 років становила 20,7 мільйона осіб і на 382,8 тисячі перевищувала відповідний показник за 2004 рік. Отже, рівень зайнятості серед економічно активного населення зріс з 56,8% до 57,9%.
- Як змінився рівень офіційного безробіття в Україні — тобто розрахований за методикою МОП?
- Результативність створення робочих місць, активізація підприємницької діяльності населення за допомогою органів місцевої влади і структур, що відповідають за розвиток підприємницької діяльності, засвідчилась здобутками на ринку праці. Порівняно з 2004 роком чисельність безробітних торік скоротилась на 354,2 тисячі осіб і становила 1553 тисячі осіб у віці 15—70 років, відповідно рівень безробіття скоротився з 8,6% до 7% економічно активного населення цієї вікової категорії. Знов-таки, це дані за 9 місяців. Ще один плюс: рівень зайнятості підвищується як серед міського, так і сільського населення, як серед жінок, так і серед чоловіків.
- Наскільки ефективно працює вітчизняна Державна служба зайнятості? Якими результатами це можна підтвердити?
- Безробітні звертаються до служби зайнятості, понад 70% з них користуються її послугами — а за 2005 рік це 2,9 мільйона громадян. Торік служба зайнятості працевлаштувала 1050 тисяч осіб — це гарні показники, які майже на 7% перевищують дані 2004 року. Цього вдалося досягти і за рахунок створення нових робочих місць, і завдяки покращенню ситуації на ринку праці та безпосередньо роботи центрів зайнятості. Служба зайнятості охопила професійним навчанням 193,3 тисячі осіб, 419 тисяч брали участь у громадських роботах. Активно здійснювалась робота в напрямі профорієнтації, розвитку підприємницької ініціативи, працевлаштування неконтоспроможних верств населення.
Хоча увагу потрібно зосереджувати не стільки на успіхах, скільки на покращенні досягнутого. Потрібно далі поліпшувати ситуацію на ринку праці, підвищувати мобільність кадрів, рівень забезпечення підприємств, установ, організацій необхідною й якісною робочою силою, підвищувати її контоспроможність. Зокрема, аналізуватиме роботу служби зайнятості, шукатиме невикористані резерви, оцінюватиме використання коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття за 2005 рік спеціальне засідання правління. На ньому будуть визначені пріоритетні завдання та затверджуватиметься бюджет фонду на 2006 рік.
Звичка „прибіднятись”
- Наприкінці 2005 року в Києві відбувся Всеукраїнський інформаційно-просвітницький захід "День зайнятості". А наскільки результативні ярмарки вакансій і для безробітних, і для роботодавців?
- На ярмарках роботодавці дістають можливість побачити, хто, які робочі місця пропонує в плані професії, кваліфікації, зарплатні, порівняти себе з рештою роботодавців, безпосередньо пересвідчитись, чи користуються попитом запропоновані ним робочі місця, чи вдасться заповнити свої вакансії. Понад те, після "живого" спілкування з потенційними працівниками роботодавці нерідко пересвідчуваються, що могли би пропонувати зовсім інші за умовами праці та оплати вакансії — а така корекція дуже важлива. На прикладі ювілейного столичного ярмарку вакансій підтверджую: окремі роботодавці із західних регіонів зібралися створювати конкретні робочі місця спеціально для тих, хто поїхав на заробітки до Києва. Бо вдома не можуть знайти фахових працівників, а так вони повернуть людей до рідних домівок.
Населенню, яке шукає роботу, ярмарки вакансій дозволяють реально дізнатися про сучасні вимоги роботодавців до робочої сили. Насамкінець, молоді люди, що тільки починають трудову діяльність, нерідко ставлять на меті здобути "модну" освіту юриста, психолога, менеджера тощо, працевлаштуватись одразу, на $500 або 1000. Разове відвідування великої кількості роботодавців дозволяє подивитись на світ реальніше. Молодь починає розуміти, що успіх чекає не тільки на "модних" напрямах, а висока зарплатня сплачується за високу кваліфікацію, здобуту наполегливою працею.
- Чи оцінює хтось економічну доцільність ярмарків вакансій? Адже оренда, наприклад, столичного Палацу спорту коштує недешево...
- Детально на це може відповісти керівництво служби зайнятості. Скажу єдине: всі витрати на організацію ярмарків вкладаються в межі коштів бюджету Фонду страхування, заздалегідь передбачених на ці цілі. Працюють вони ефективно — тільки на останніх ювілейних ярмарках вакансій близько 70 тисяч учасників отримали профорієнтаційні послуги, а 16,5 тисячі осіб дістали направлення на роботу. Зараз центри зайнятості уточнюють інформацію про те, скільки з направлених реально працевлаштувались.
Також врахуйте, що ярмарки вакансій — річ унікальна, бо вони дозволяють зустрітися широкому загалу шукачів роботи з широким загалом роботодавців. Саме тут молоді люди можуть пройти профорієнтаційні семінари й тестування, чого загальноосвітній системі дуже бракує. І якщо 7 тисяч осіб просто на ярмарку виявили бажання пройти перенавчання, підвищити кваліфікацію, то жодними грішми це не виміряти — бо люди самовизначились і спрацювали на свою перспективу.
- В розрізі зарплатні переважну частину вакансій на ярмарках складають дві основні групи: 500—600 гривень та близько 1000 гривень. Як жити за такий мізер? Лише найм квартири обійдеться приїжджому мінімум у $200...
- Це до роботодавців, які пропонують подібні умови оплати праці.
- Але це не межа! На ярмарках я зустрічав вакансії із зарплатнею, що нижча встановленої законом мінімальної, причому про скорочений робочий день не йшлося.
- ю, що названа як на ярмарку, так і в існуючій базі вакансій зарплатня може бути нижчою від тієї, на яку роботодавець реально погодиться прийняти працівника. Річ у менталітеті. По-перше, бізнесмен може погодитись платити вищу зарплату, якщо в процесі розмови пересвідчиться, що знайшов потрібного працівника. По-друге, є упереджене ставлення роботодавців до контоспроможності робочої сили, що перебуває на обліку в службі зайнятості — мовляв, сюди звертаються виключно невдахи й ледарі. Можливо, сформувалось воно у попередні роки, коли ніякого безробіття в Україні нібито бути просто не могло. Хоча це не так, бо зміна структури економіки вимагатиме змін і руху робочої сили незалежно від особистих якостей працівників. І, по-третє, на жаль, роботодавець може показувати лише офіційну зарплату, а про неофіційну частину домовлятись під час індивідуальної співбесіди.
Ми не агресивні
- І все-таки, чи відстежує влада бодай якось подібні пропозиції?
- Безперечно. Така робота здійснюється, при цьому як проводиться роз'яснювальна робота, так і вживаються інспекційні заходи. Зрозуміло, жоден роботодавець не може платити менше мінімальної зарплати. Потрібно виконувати і певні вимоги, які передбачені Генеральною та галузевими угодами. Отож вакансії з підозріло низькою пропозицією щодо зарплати потрапляють в поле уваги інспекції праці, яка з'ясовує причини цього і належність дотримання роботодавцем вимог закону. До речі, з 1 січня 2006 року набув чинності закон, що забороняє встановлювати посадові оклади на рівні, нижчому за мінімальну зарплату.
Я й сама періодично проглядаю базу вакансій на сайті служби зайнятості. І коли бачу, що програмісту пропонують 400 гривень, а секретарці — 700, для мене це сигнал: секретарка отримуватиме саме запропоноване, а от програмісту явно будуть доплачувати "у конверті". Просто бізнес має розуміти свою соціальну відповідальність.
- Особисто мене непокоїть агресивна щодо бізнесу соціальна реклама, що йде зараз по ТРК "Київ". Роботодавці критикуються за "конвертні" виплати, але чому влада забуває про свою частку відповідальності за ситуацію?! Адже
бізнесмени "конвертують" зарплату через непомірний податковий тиск, створений державою...
- Дивно чути про агресивність — адже ми тільки почали говорити вголос про цю проблему. І чомусь звернення Прем'єр-міністра до бізнесових кіл, роз'яснювальна кампанія й соціальна реклама в мас-медіа вже сприймається як агресивність. Ваша реакція просто засвідчує наявність певної проблеми...
- Негативна у ставленні до роботодавців реклама оплачується за рахунок непомірних податків, зібраних з тих же роботодавців — чому держава дозволяє собі це?! От яка проблема!
- Що стосується реклами — то це соціальна реклама, яка розміщується на телевізійних каналах безкоштовно. Звернемось до обстеження, проведеного фахівцями Світового банку. Зрозуміло, що високі податки перешкоджають розвитку бізнесу. Проте, цитую: "В Україні податки фактично вважаються меншою перешкодою, ніж в інших країнах Центральної і Східної Європи. Слід також обов'язково зазначити, що ставки податків на фонд заробітної плати в Україні є меншими, ніж у більшості країн Центральної і Східної Європи". До цього додам, що у вартості продукції частка витрат на заробітну плату менша, ніж у Центральній та Східній Європі, тому й податки на ці витрати менші за розміром, ніж у цих країнах, так ще й навантаження на бізнесову діяльність є меншим — бо при менших ставках та ще й на менший фонд оплати праці!
І загалом, якщо аналізувати собівартість продукції, то треба говорити про нераціональну структуру витрат. Так, безперечно, податки крок за кроком потрібно зменшувати — до речі, з нашим фондом саме це й відбувається, в 2005 році відрахування до Фонду страхування на випадок безробіття скоротились на 0,3%, в 2006 році — також на 0,3%. Але передумова для суттєвого зниження податків з'явиться, коли бізнес стане соціально відповідальним і почне виконувати українські закони. До того ж, роботодавці, які сплачують заробітну плату у конвертах, перекладають свою соціальну відповідальність на тих роботодавців, які дотримуються вимог закону. Тим самим створюється додаткове навантаження на законослухняних підприємців. Бо той, хто податки не сплачує, ніякого навантаження не має. Тому активна позиція уряду, Міністерства праці та соціальної політики щодо детінізації заробітної плати є однією з найважливіших умов для розширення бази оподаткування та суттєвого скорочення розмірів податків.
- На одному з ярмарків вакансій на весь Палац спорту лунала така реклама: "Алло, це служба зайнятості? Хочу знайти роботу, щоб нічого не робити, а гроші отримувати!" — "Ви звернулись не за адресою". І короткі гудки... Звідки така неповага тепер уже до найманих працівників?! Як можна заздалегідь виставляти когось неробою?!
- Думка, що безробітні не хочуть працювати, провокується саме стороною бізнесу. Практично на кожному засіданні роботодавці порушують буквально таке питання: "ВАШІ безробітні не хочуть працювати". На таке я завжди відповідаю: це НАШІ громадяни відповідають на умови, створювані як бізнесом, так і середовищем, в якому вони перебувають. Можу навести дані, скільки людей відмовляється від двох і більше пропозицій щодо роботи. То якщо це відбувається, постає питання: чи це справжні безробітні? А може, вони просто знаходяться в тіньовому секторі й лише прикриваються службою зайнятості?.. Тому реклама, про яку ви говорите, лише підкреслювала, що безробітним може вважатися той, хто не має роботи, активно її шукає та готовий працювати!
Тимур Литовченко, "Роботодавець"
Інф. DCZ